Главная » Сторінка психолога » Інформація для батьків

Інформація для батьків

 

 

                                             Батьківський авторитет

    Авторитет батьків — це важливий аспект виховання, який впливає на розвиток дитини, формування її цінностей та світогляду. Набуття авторитету в очах власної дитини — копітка праця батька та матері.

   Авторитет батьків в очах дитини — це, перш за все, бажання дитини розмовляти з батьками відверто. Авторитетні батьки не ставлять перед собою завдання покарати дитину, для них важливим є усвідомлення дитиною провини як такої. Авторитет батьків — не в тому, щоб підвищувати голос або брати в руки пасок, а в тому, щоб без зайвих істерик проаналізувати ситуацію та висунути до дитини цілком зрозумілі та обґрунтовані вимоги. Авторитет батьків багато в чому залежить від того, наскільки вони самі вміють вибачати й вибачатися. Консультуючи батьків школярів, я запитую: «Чи можете ви вибачитися перед власною дитиною?» Лише кілька сімейних пар відповіли ствердно, у кількох родинах ствердно відповіли мами, а ось татусі були захоплені зненацька: таке запитання не спадало їм на думку. Однак якщо дитина ніколи не мала подібного досвіду у власній родині, то не буде просити вибачення.

Ще одна досить важлива умова авторитету батьків в очах своїх дітей — відсутність остраху критики з боку навіть наймолодших членів родини. Діти XXI століття мають ширші інформаційні можливості, аніж їхні батьки, та вміють набагато більше своїх батьків. Тим, хто прагне зберегти, батьківський авторитет, радимо вчитися у власних дітей.

    Авторитет може бути організований в кожній сім’ї, і це навіть не дуже важка справа. На жаль, трапляються батьки, які організовують такий авторитет на фальшивих основах. Вони прагнуть, щоб діти їх слухалися, це їхня мета. А насправді – це помилка. Авторитет і слухняність не можуть бути метою виховання. Мета повинна бути тільки одна: правильне виховання. Тільки цієї однієї мети й треба прагнути. Дитяча слухняність може бути одним із шляхів до цієї мети. Саме ті батьки, які про справжню мету виховання не думають, добиваються слухняності ради самої слухняності. Якщо діти слухняні, батькам живеться спокійно. От оцей самий спокій і є їх справжньою метою, але ні спокій, ні слухняність не зберігаються довго. Авторитет, побудований на фальшивих основах, допомагає тільки дуже короткий час, скоро все руйнується, не залишається ні авторитету, ні слухняності.

    Ось кілька основних видів фальшивого авторитету:

1. Авторитет через страх

   Цей вид авторитету базується на використанні страху для контролю над поведінкою дітей. Батьки, які погрожують покараннями або емоційними маніпуляціями, можуть добиватися слухняності, але це часто призводить до ненависті та бунту. Діти можуть підкорятися лише для того, щоб уникнути покарання, а не через повагу чи довіру.

2. Авторитет через соціальний статус

   Деякі батьки можуть вважати себе авторитетами через свій соціальний статус, професію або матеріальне становище. Вони можуть вважати, що їхнє становище саме по собі надає їм право приймати рішення за дітей. Це часто призводить до відчуження, оскільки діти можуть не відчувати справжнього зв'язку з батьками.

3. Авторитет через знання, але без емоційної підтримки

   Батьки, які мають великий досвід або знання в певних сферах, можуть вважати себе авторитетами, але якщо вони не забезпечують емоційну підтримку та зв’язок, їхня влада може бути сприйнята як холодна і дистанційна. Це може призвести до того, що діти не відкриваються батькам і не довіряють їм.

4. Авторитет, заснований на контролі

   Цей тип авторитету проявляється в контролюванні кожного аспекту життя дитини, включаючи її вибір друзів, хобі і навіть майбутню кар’єру. Такі батьки можуть вважати, що вони знають краще, що потрібно їхній дитині, але це часто призводить до бунту і бажання втекти від контролю.

5. Авторитет через маніпуляцію

   Маніпулятивні батьки використовують емоційний шантаж, щоб отримати бажане. Вони можуть змушувати дітей почуватися винними за свої рішення або вчинки, що підриває їхню самостійність і впевненість.

6. Культивування культури "порівняння"

   Батьки, які постійно порівнюють своїх дітей з іншими (своїми успіхами, досягненнями однолітків і т.д.), створюють атмосферу незадоволеності. Це може підривати самооцінку дитини і змушувати її відчувати, що вона не може відповідати "вимогам" батьків.

  Звичайно, існує і справжній батьківський авторитет, корінням якого, є якнайкраще виконання батьківської справи.  Справжній авторитет батьків базується на довірі, повазі та позитивному впливі. Ось кілька основних видів справжнього авторитету:

1. Авторитет через довіру

  Цей вид авторитету формується, коли діти відчувають, що батьки завжди на їхньому боці. Вони знають, що можуть звернутися до батьків за порадою і підтримкою. Довіра створює здорову атмосферу, де діти можуть відкрито ділитися своїми думками і переживаннями.

2. Авторитет через приклад

  Батьки, які є добрим прикладом для своїх дітей, демонструючи цінності, такі як чесність, працьовитість і доброта, створюють міцний авторитет. Діти, спостерігаючи за позитивною поведінкою батьків, прагнуть наслідувати їхні якості.

3. Авторитет через емоційну підтримку

  Батьки, які активно підтримують і розуміють емоційні потреби своїх дітей, формують здорові стосунки. Коли діти відчувають, що їхні почуття визнаються і важливі, вони більше схильні слухати батьків і поважати їхню думку.

4. Авторитет через експертність

  Батьки, які мають знання в певних сферах (освіта, спорт, мистецтво), можуть стати авторитетами завдяки своєму досвіду. Важливо, щоб це знання супроводжувалося відкритістю до запитань і готовністю ділитися ним, а не нав’язувати свої погляди.

5. Авторитет через співпрацю

  Батьки, які залучають дітей до прийняття рішень, створюють атмосферу співпраці. Діти відчувають свою значущість і розуміють, що їхня думка має вагу, що зміцнює авторитет батьків.

6. Авторитет через встановлення меж

  Батьки, які чітко і послідовно встановлюють правила і межі, допомагають дітям відчувати себе в безпеці. Це дає дітям зрозуміти, що батьки піклуються про їхній добробут і розвиток, а не просто контролюють їх.

7. Авторитет через визнання та похвалу

  Регулярне визнання досягнень дітей і похвала їх зусиль зміцнює зв'язок і авторитет батьків. Це мотивує дітей до розвитку і покращення, оскільки вони відчувають, що їхні зусилля цінуються.

  Але завжди потрібно бачити, як дитина виконує завдання, не можна допускати, щоб вона заплуталась і дійшла до відчаю. Іноді навіть треба, щоб дитина бачила вашу настороженість, увагу і довір’я до її сил.

  Життя сім'ї багатогранне, і в кожної сім'ї воно—своєрідне. Але є у нас з вами спільна справа—виховання дітей. Батьківський авторитет не здобувається автоматично з появою дитини: він напрацьовується роками самовідданої, щоденної праці.

 

         У системі сімейного виховання варто дотримуватися певних правил:

1.    Люби свою дитину! Радій її присутності, сприймай її та­кою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не порушуй її упев­неності в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.

2.    Постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчин­ки. Цим ти спонукаєш її до активної дії. Пам'ятай: "Боги і діти живуть там, де їх хвалять".

3.    Оберігай свою дитину від негативних фізичних і мораль­них впливів.

4.    Створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вог­нище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості і захищеності.

5.    Будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності.

6.    Підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями. Залучай дитину до процесу родин­ної єдності.

7.    Не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з дітьми.

8.    Залучай дитину до посильної праці разом з дорослими.

9.    Створюй умови, аби дитина набувала життєвого досвіду, долала певні труднощі.

10. Чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду.

11. Привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими.

12. Залучай дитину як повноцінного члена сімейного колек­тиву до розв'язання побутових та економічних задач, що вини­кають у сім'ї.

13. Не виконуй за дитину будь-яких завдань, з якими вона може вправлятися самостійно.

14. Домагайся єдності вимог до дитини з боку усіх членів сім'ї.

15. Наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, всього природного довкілля.

16. Постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.

 

 

 


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15