Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. "Булінг" – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

Більшість дітей, які піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюють цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Що робити вчителям

Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію в класі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.

Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати:

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Основні види булінгу

Розглянемо основні види булінгу, їх характерні ознаки і дії, які потрібно зробити:

Вербальний булінг

Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою жорстоких слів, яке включає в себе постійні образи, погрози і неповажні коментарі про будь-кого (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідніст, особливості стилю одягу і т.д.) .
Приклад: одна дитина каже іншій дитині: «Ти дуже, дуже жирний, прямо як твоя мама».
Характерні ознаки: діти, які зазнали вербальному булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось вимовив на їх адресу, і запитати вас про те, чи правда це.
Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їх в думці про те, що кожен заслуговує доброго ставлення, - дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, - це зміцнення почуття власної гідності і незалежності своєї дитини і її готовності вжити заходів у разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова і дії хулігана. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепися».

Фізичний булінг
Що це таке: фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає у багаторазово повторюваних ударах, стусани, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
Приклад: з дитини привселюдно стягують штани або спідницю на дитячому майданчику.
Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами і непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, забої, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль в животі.
Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову - запитаєте, як справи в школі, що відбувалося під час обіду або на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте у дитини, чи вів хтось себе образливо по відношенню до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати і час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені. Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною триває і вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться в місцеві правоохоронні органи. Існують закони про боротьбу з залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригуючі дії.

Соціальний булінг
Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, будь то трапеза за обіднім столом, гра, заняття спортом або громадська діяльність.
Приклад: група дівчаток в танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому ніякої уваги на одну дівчинку, яку вони вирішили не запрошувати, вдаючи, що її не існує.
Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням підтримувати участь в компанії однолітків, і більшим, ніж зазвичай прагненням до самотності. Дівчата частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінг може бути таким ж сильним, як від фізичного насильства, і тривати набагато довше.
Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоб поговорити з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтеся на розвитку їх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання і позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

Кібербулінг
Що це таке: кіберзалякування полягає в звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні і неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень в соціальних мережах. Сексистські, расистські та інші подібного роду повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.
Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петя повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується ?! ».
Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в інтернеті, ніж раніше, чи буває при цьому сумною і тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, в телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є у дитини проблеми зі сном, чи просить вона залишитися вдома і не ходити в школу, або відмовляється від улюблених занять.
Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватися анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження що відповідають її віку. Будьте в курсі популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в мережі. Скажіть їй про те, що, якщо вона піддається кіберзалякуванню, вона не повинна втягуватися, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про кіберзалякування вам, щоб ви змогли розпечатати провокаційні повідомлення, включаючи дати і час їх отримання. Повідомте про кіберзалякування школу і інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється і містить загрози і повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами.

Як почати говорити про Булінг
Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайтеїї, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Ще один із способів почати говорити з дитиною про булінг - це спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія. Ось список фільмів по темі: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017). Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати і в класі і потім влаштувати аналіз фільму.

Профілактика булінгу COVID-19

Пандемія короновірусу спричинила появу нового різновиду булінгу. Все більше з’являється випадків цькування дітей та вчителів, які перехворіли на COVID-19. Тому керівникам закладів освіти слід впроваджувати заходи щодо профілактики короновірусного булінгу серед учнів з метою виховання в них толерантності та поваги до інших.

Як зазначають психологи, булінг зароджується в середній школі, коли діти 10-11 років входять в підліткову кризу. Серед молодших школярів спостерігається лише не толерантна поведінка стосовно інших.

Толерантність тісно пов’язана з умінням брати на себе відповідальність, а не перекладати її на інших людей. Коли одна людина проявляє агресію та цькує іншу, вона таким чином знімає з себе відповідальність. Це також спостерігається під час виявлення випадків захворюваності на ковід, коли звинувачують тих, хто захворів, мовляв, вони не дотримувались протиепідемічних норм.

Виховання в дітях толерантності є важливим процесом, оскільки вони навчаться не ставити запитання «Хто винен?», а навпаки, жаліти та намагатися допомогти тим, хто потрапив до складної ситуації. Діти будуть з розумінням ставитись один до одного, навчатися взаємодіяти та співпрацювати. В таких колективах відсутня конкуренція.

Важливу роль у вихованні толерантності в дітей відіграють батьки, які мають на власному прикладі демонструвати доброзичливість та співчуття. Тому, якщо дорослі агресивно налаштовані та «нападають» на вчителя, який захворів та становить загрозу для інших, така поведінка спроєктується на дітей, які переймуть агресивність та тривожність від батьків та направляють її на вчителів або однокласників.

Для виховання толерантності у дітей в школах мають проводитись виховні години у формі дискусій, обговорень та бесід із залученням шкільного психолога. Але, важливо, щоб це не було схоже на урок. В класі повинна панувати легка та невимушена атмосфера, що дозволить дітям розслабитися, комфортно почуватися та налаштуватися на обговорення певної теми.

Вчитель має пояснювати дітям, що таке відповідальність, як навчитись не перекладати її на інших, що таке толерантність та як навчитися з розумінням ставитись до інших. Учні мають зрозуміти, що відчуває той, хто хворіє на ковід, в якому психологічному стані він знаходиться.

Для розвитку емпатії добре працює візуалізація або сюжетно-рольові ігри. Дітям можна запропонувати казку або історію, в якій один з персонажів захворів на COVID-19, а інші мають підтримати його. Учні самі можуть запропонувати різні ідеї, як зарадити хворобі.

Дієвим прийомом є перегляд фільму, в якому люди зіштовхуються з хворобами та піддаються цькуванню, наприклад фільм «Чудо».

Експерти зазначають, що не слід приховувати, хто саме захворів на COVID-19 в колективі. Це дозволить відстежити контакти та мінімізувати наслідки, оскільки людина, яка контактувала із хворим, буде відносить до свого стану з більшою увагою, піклуватися про власний захист. Водночас з оголошенням слід провести супутню розмову, наголошуючи, що в такій ситуації може опинитися кожний, та не слід знущатися та насміхатися над хворим.

В разі виявлення випадків короновірусного булінгу, в першу чергу, слід виявити агресора та провести з ним бесіду, намагаючись достукатись до його емпатії. Задля цього він має уявити себе на місці жертви. Що він відчуватиме, коли його ображають та цькують, адже він не винен, що захворів.

В закладах освіти має бути створений алгоритм вирішення конфліктів, який дозволить дітям чітко розуміти, що роботи, коли вони стали жертвами булінгу. Слід пильно слідкувати за поведінкою дітей та боротися з проявами агресії та цькуванням.

Важливо розуміти, що жертва короновірусного булінгу не здатна самостійно вийти з ситуації, що стала причиною її цькування, оскільки хворобу не можливо подолати миттєво. Це спричинить емоційні переживання та відчуття безвихідної ситуації. Такий травматичний досвід спричинить прояви тривожності та призведе до стану очікування чогось поганого.

Для агресора наслідки короновірусного булінгу також можуть бути травматичними. В разі, якщо він захворіє, то може замкнутися, не сказати іншим про хворобу, відмовитись від відвідування школи, коли одужає, оскільки він проєкцює власне ставлення до ситуації. Також може виникнути зворотна ситуація, коли дитини буде проявляти надмірну агресію та залякувати інших.