ПАМ’ЯТКА

по запобіжним заходам із зниження ризику інфікування новою

коронавірусною інфекцією та дотримання особистої і громадської гігієни

БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ

      Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.

        Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг,  орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг»  визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

      У Кодекс додано статтю 173⁴ про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.

      За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.

     Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.

      До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф.

ЗНАЙ: ТИ НЕ ОДИН! РАЗОМ ПОДОЛАЄМО БУЛІНГ!

     У шкільному житті, сповненому новими знаннями і цікавими подіями, виникають ситуації приниження чи знущання з однокласників, молодших школярів. Ця проблема у всьому світі має назву «булінг», її потрібно вирішувати усім дорослим.

      За інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), із булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Причому, найбільш вразливими до булінгу є сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.

      Міністерство юстиції України розпочало активну інформаційну роботу #СтопБулінг, адже діти мають право на безпечне дитинство.

Поради для батьків

 1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів. 
  2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає. 
  3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили. 
  4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця. 
  5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» 
 Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли
дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу. 
  6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже. 
  7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно. 
  8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити. 
  9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин. 
  10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з
похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо. 
  11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...». 
  12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини. 
  13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного. 
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. 
  15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків. 
  16. Учіть підлітка: 
  • цінувати дружбу, поважати суспільну думку; 
 • правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших; 
 • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки. 
  17. Виховуйте: 
  • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі. 
 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо. 
  18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу. 
  19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей. 
  20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок. 
  21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?» 
  22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!» 
  23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити. 
  24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших». 
  25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним».. 
  26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить. 
  27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний». 
  28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона
провинилася. 
 Якою ви повинні відпускати дитину до школи 
  — Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане. 
 — Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

 Що повинно бути у портфелі: 

— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку. 
 — У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день. 
 — Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи. 
 — Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку. 
 — Олівці, ручки покладіть у пенал. 
 — Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого. 

    Виконуємо домашнє завдання

 1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом. 
  2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали. 
  3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання. 
  4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо. 
 5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо. 
 6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці. 
 7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ. 
 8. Виконує роботу. 
 9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув. 
 10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє. 
 11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно
розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі. 

                  До уваги

  1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. 
 Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою
підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель. 
 2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі
очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло. 
 3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. 
 Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини. 
 4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище. 
 5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства. 
 Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не
могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що
найглибша людська радість — жити заради когось. 
 6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця,
яка називається вихованням. 
 Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. 

Основні з них такі: 
 1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо. 
 2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення. 
 3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири. 
 4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і
родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю. 
 5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша
інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії. 
 6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію. 
 7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію. 
 8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою. 
 9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин. 
 10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими»
товаришами.

                                             ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

    Сім'я для дитини — перший і найважливіший соціально-педагогічний інститут. Сім'я закладає систему відносин дитини з 

близькими дорослими, особливості спілкування, способи та форми спільної діяльності сімейні цінності й орієнтири.

Більшість звертань до педагога і психолога пов'язані із проблемам що виникають у процесі виховання. Звичайно, не завжди ці озвучувані проблеми 

відбивають справжній стан дитини в сім'ї і навіть зміст звернення за консультацією.

Запити батьків, що потребують консультацій фахівця, мають кілька основних напрямків.

     Перше — проблеми, пов'язані з вихованням дітей.   

     Друге — проблеми, зумовлені труднощами в розвитку та навчай  дітей.

Третє — інтерес батьків до наявних у дітей здібностей; до особливостей підліткового віку. Велика група проблем обумовлена необхідністю прийняття 

сім'єю рішення про подальші перспективи розвитку дитини про її професійне самовизначення.

Четверте — особистісні проблеми дітей і підлітків, міжособистісну взаємодію в сім'ї та найближчому оточенні.

                                     КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА
 

        Наше завдання не в тому, щоб зро­бити себе необхідними нашим дітям, а навпаки, у тому, 

    щоб допомогти їм навчитися, по можливості скоріше обходитися без нас.

К. О. Конраді

   Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового
положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками

Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати,
що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на
ставлення до нього оточуючих, батьків, однокласників.       

Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий
дискомфорт для психічного здоров'я школяра.

  Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда­ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні
критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви­конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви­значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев­них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.

Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, шо саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:
—своєчасність переходу від гри до навчання;

—відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку­вання з однолітками;

—правильне виховання в сім'ї;

—усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна­чення навчання в
школі;

—у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;

—у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан­ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні
цих труднощів.

Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні?

Права і обов’язки батьків

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків установлюється, виходячи із вимог КпАП за ухилення від виконання покладених законом обов’язків.

Ст.184, частина 1

Систематичне ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявністю підтверджуючих документів).

Ст.184, частина1

Передбачена відповідальність  за дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення до першої частини цієї статті (за наявністю підтверджуючих документів).

С.184, частина 3

За вчинення неповнолітнім у віці 14-16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про Адміністративні правопорушення.

Ст.184,  частина 4

До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років і відповідно до ст..10 Кримінального кодексу не є суб’єктами  злочину та не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.11 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративну відповідальність.

Батьки можуть нести адміністративну відповідальність і за ст..180 Кодексу за доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (шляхом особистого прикладу або психічного чи фізичного спонукання до вживання алкогольних напоїв).

Якщо неповнолітній систематично втягується в пияцтво дорослим, то останній підлягає кримінальній відповідальності за ст..108 Кримінального кодексу.

До відома батьків!

Повна  загальна середня освіта є обов’язковою (Контитуція України, ст.53) .

Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти  дітьми покладена на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, – на осіб, які їх замінюють (Закон України про загальну середню освіту, ст.6, п.5).

Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані:

• забезпечити умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти з будь-якою формою навчання;
• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім’ї, до старших за віком, до державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України (Закон про освіту, ст.59).

Відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї

стаття 59 Закону України «Про освіту», яка передбачає:

• Рівну відповідальність кожного з батьків за виховання, навчання і розвиток дитини; – Постійну турботу батьків та осіб, що їх замінюють, про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей;
• Повагу до гідності дитини, виховання працелюбності, почуття доброти, милосердя, шанобливому до держави до рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
• Сприяння здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечення повноцінної домашньої освіти відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
• Виховання поваги до законів, прав, основних свобод людини.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
   2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
   3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
   4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
   5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
   6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
   7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
   8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
   9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
   10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.(за матеріалами Фонду “Нічиї діти” (Польща), розроблених на основі NSPCC публікації “Як стати кращими батьками”, Лондон, 2002). 

ВУЗЛИКИ НА ПАМ”ЯТЬ

Пам’ятка для батьків

Дорогі батьки!

Нехай ці правила, вивірені життям, допоможуть Вам у вихованні дитини,  налагодженні добрих взаємин із нею, у зміцненні Вашого авторитету, взаємної поваги та любові. Це можливо, якщо у Вашій родині:

• довіра – основне правило;
• завжди дитині  говорите правду;
• намагаються  бути прикладом для дитини;
• поважають дитину як особистість, котра має право на власну точку зору;
• радяться з дитиною;
• не обманюють дитину;
• навчають правильно оцінювати свої вчинки та вчинки інших людей;
• не прагнуть цілковитої покори з першого слова, дають можливість переконатися дитині, у чому вона має чи не має рацію;
• справи відкладають  на потім, якщо дитині потрібна допомога;
• використовують жарт як вихід зі скрутного становища;
• надають перевагу не телевізору, а природі;
• постійно читають уголос;
• під час засудження дитини за вчинок згадують себе в її віці;
• знають друзів своєї дитини і запрошують їх у дім;
• увечері всією родиною обговорюють, як минув день.

Пам’ятка для батьків щодо виховання культури поведінки у дітей

1. Не демонструйте своїй дитині показної ввічливість і чуйності. Невдовзі вона почне вас наслідувати і чинити так у першу чергу стосовно до вас.
2. Не грубіть і не лихословте. Ваша звичка стане звичкою вашої дитини.
3. Не говоріть про чужих людей погано і нешанобливо. Якщо Ви покажете в цьому приклад своїй дитині, чекайте, що невдовзі вона скаже те ж саме про вас.
4. Будьте тактовними стосовно інших людей. Це непоганий урок добра і людяності для вашої дитини.
5. Не бійтеся вибачитися перед кимось у присутності своєї дитини. У цей момент ви нічого не втрачаєте, лише отримуєте її повагу.
6. Виявляйте шляхетність навіть тоді, коли вам дуже не хочеться її виявляти, навчайте цього свою дитину. Пам’ятайте, що поведінка – це дзеркало, у якому відбивається справжній вигляд кожного!

УВАГА! БАТЬКИ ТА ВОДІЇ!