Естетичне виховання

    Естетичне виховання є важливим чинником у навчанні, а також у житті. В учнів з'являється самостійність суджень, уміння концентруватися, постійно збагачувати власний запас знань, володіти багатостороннім поглядом на навколишній світ.             

   У школі зустріч дітей з творами мистецтва відбувається в основному на уроках художнього циклу (літератури, музики, образотворчого  мистецтва). Ці ж предмети і є основними в системі естетичного виховання. Вони відіграють вирішальну роль у формуванні у дітей естетичних ідеалів, їх художнього смаку, естетичного ставлення до дійсності і мистецтва.  

   Образотворче мистецтво як комплексний предмет об'єднує пізнання самих художніх творів, елементи мистецтвознавства, теорії образотворчої діяльності, освоєння навичок практичного зображення, образотворчої грамоти і творчого самовираження.

   Тим часом, урок - це не єдина форма знайомства дітей з мистецтвом. Саме позакласна і позашкільна робота дають дітям    реальну можливість  познайомитися з мистецтвом ширше.

    Заняття образотворчим мистецтвом розвивають вміння бачити, спостерігати, диференціювати, аналізувати і класифікувати естетичні явища дійсності. Вони формують естетичне почуття, вміння милуватися красою реальної дійсності і творів мистецтва. Вони роблять людину художником. 

                                   Валентина Шпирко, вчитель образотворчого мистецтва

    Краєзнавство – є чудовим помічником в естетичному вихованні учнів як на уроках, так і в позашкільній роботі. Воно сприяє збагаченню учнів знаннями про літературу і мистецтво рідного краю, розширює спільні розуміння про мистецтво.

  Краєзнавчий естетичний матеріал сприяє ідейному збагаченню і розумового виховання учнів. В формуванні любові до рідного краю має велике значення спогадів про дитинство і юність. На все життя запам’ятовується рідна хата,  село, ліс, річка, школа і шкільні друзі, вчителі і люди, з якими спілкувалася людина, багато із того, що її оточувало, що бачила і чула. Проходять роки і вчорашні школярі стають самостійними людьми, вихователями своїх дітей. І де б вони не були, якою працею не займалися  в їхній пам’яті оживає думка про рідні місця про близьких їм людей.

   Чим глибші і змістовніші будуть знання учнів про рідний край, свою Вітчизну, про його видатних людей, тим більше буде можливості у формуванні благородного розумового почуття: прагнення краще пізнати свій край, глибока шана і повага до традицій земляків, а головне, - вони допоможуть іншим, на своїх прикладах зрозуміти суть і всю повноту патріотизму, і почуття відповідальності перед своїм народом, перед Батьківщиною.

   Більшість розумових якостей людини зароджуються в дитячі, шкільні роки. Любов до рідного краю, повага до трудівників, бажання бачити своє рідне село ще кращими і процвітаючим – всі ці почуття у великій мірі залежать від того, як вони були закладені дітям в шкільні роки.

  Величезне виховне значення мають екскурсії в музеї, в історичні місця, пов’язані з минулим і сучасним,  участь у збиранні історичних матеріалів.

  Краєзнавство – це засіб розумового виховання підростаючого  покоління до краси природи, до людини і воно повинно збагачувати інтелект пізнання краси життя людей – творців матеріальних і духовних благ.

  Заняття  на такі теми потрібно починати з дошкільного виховання, враховуючи психологічну особливість і глибоке емоційне сприйняття молодшого шкільного віку.  Одна сторона  виховання  коли  діти  слухають  розповідь  про  різні  вироби,  предмети побуту,  а інша сторона сприйняття коли  дитина  баче його перед собою  і може до нього доторкнутися.

   Викладені вище приклади і думки про краєзнавче виховання учнів, розкривають великі практичні можливості для вчителів. Важливо тільки те, щоб робота ця проводилася від душі.   В методиці естетичного виховання важливе емоційне, розумове сприйняття живого матеріалу, щоб учні відчули його і він помітно вплинув на їх розум, викликав відгук в їхньому житті, характері, навчанні.

   Краєзнавство допомагає вчителі у формуванні учнів розумінь і почуттів, і в першу чергу, розуміння до свого народу, рідного краю, побачити оточуючий світ таким, який він є насправді, паростки нового, паростки майбутнього.

   Краєзнавство допомагає виховувати в учнів велике громадянське почуття, любов до рідного краю, повагу до традиції земляків, до історичних пам’яток, пам’ять про героїв.

Враховуючи пізнавальне і виховне значення краєзнавства, в школах потрібно проводити краєзнавчу роботу по здійсненню і оформленню шкільної і позашкільної роботи місцевих матеріалів.

  Використання краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі сучасної початкової школи.

  Важливою державною справою краєзнавство стає у сучасних умовах розбудови української держав, коли йому належать відповідальні функції із суто навчальними – відродження духовності формування національної самосвідомості нашого народу.

  Знання людиною свого родоводу, історії, свого народу – це такий компонент цивілізації, який і робить людину власне людиною, тому саме краєзнавству в наш час належить важлива роль у вихованні учнів. Активна робота школярів у краєзнавчій роботі сприяє і духовному розвитку, формуванню інтелектуального потенціалу України. вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початковій школі є добір змісту матеріалу за сукупністю таких критеріїв як: науковість, доступність, багатофункціональність, емоційна насиченість та особиста значимість.

   Краєзнавчий матеріал, який вчитель планує використати на уроці, має бути: доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяжений зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи основного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно-насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідного  краю.

  Систематичність використання краєзнавчого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на багатьох уроках з різних предметів. Причому, краєзнавчі відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізані, а впорядковані .   Поряд із навчальною, краєзнавчий матеріал виконує виховну та розвивальну функції, тобто він сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей. Розливальна функція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку пізнавальних, психічних процесів учнів, їх мови, спостережливості.     Так завдання краєзнавчого змісту розвивають творчість, активність, самостійність учнів та сприяють формуванню у них стійкого інтересу до вивчення свого краю.

  Організовуючи засвоєння краєзнавчого матеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання.

   До них належать: розповідь учителя про рідний край, бесіда побудована на краєзнавчій основі, читання краєзнавчої літератури,  сприймання ілюстративного та натурального наочного краєзнавчого матеріалу.

  Історія рідного краю ти древня велична і славна я знаю,

 Я  буду ретельно вивчати тебе і пізнаю.